 |
  |
КНИЖКА, ЯКА НАДИХАЄ НА СТВОРЕННЯ ШКОЛИ МАЙБУТНЬОГОТекст книги розміщено на Інтернет-ресурсі українсько-нідерландського проекту «Громадські платформи освітніх реформ в Україні» «Освіта і Болонський процес: українсько-нідерландський проект «Громадські платформи освітніх реформ в Україні» - це саме те видання, якого давно чекали і вчителі, і викладачі вищих навчальних закладів та науковці. Публікація стала можливою завдяки співпраці між Полтавським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського та Міжнародним центром удосконалення шкільництва (Нідерланди, м. Утрехт) у трирічному проекті «Громадські платформи освітніх реформ в Україні». Ця збірка статей провідних спеціалістів Полтавського ОІППО всіляко підтримує ідею безперервного навчання як головної мети та форми освіти ХХІ століття. У надзвичайно цікавій формі травелогу написана стаття доктора філософських наук, доцента Сергія Федоровича Клепка «Про репрезентацію знань в освіті Нідерландів». Порівнюючи системи освіти Нідерландів та України, він прийшов до, на перший погляд, суперечливого, але, зрештою, логічного висновку, що освіта є водночас проблемно-безпроблемним явищем. Для одних достатнім є неперервний процес функціонування навчальних закладів; для інших освіта постає проблемою, бо суспільство потерпає від непрофесіоналізму; для третіх освіта є проблемою, бо необхідно щороку думати, чого або чому навчати її учнів та студентів. Не менш цікавим є його опис матеріальної репрезентації знань у Нідерландах: музеїв і парку Мадуродам. В іншій цікавій своїй статті «Розбудова проектної сфери освіти області» Сергій Федорович висвітлює тему розгортання українсько-нідерландського проекту «Громадські платформи освітніх реформ в Україні» на теренах Полтавщини протягом 2007-2009 років (за фінансової підтримки програми MATRA Міністерства закордонних справ Королівства Нідерланди та Міжнародного фонду «Відродження»). За висновками автора, більшість завдань проекту було виконано, а саме: 1. Створена Полтавська громадська платформа освітніх реформ. 2. Збільшено обсяг проектної сфери освіти області. 3. Створено «золотий фонд» Проекту – команду фасилітаторів та експертів. 4. Акумульовано ідейне поле Проекту в публікаціях і повідомленнях ЗМІ. 5. Пожвавилася діяльність громадських організацій в області. Професор кафедри філософії і економіки освіти ПОІППО Лілія Іванівна Нічуговська у статті «Математична грамотність у європейському вимірі» чітко окреслює цілі формування математичної грамотності школярів та доводить необхідність цього у світлі реалій сучасного життя, базуючись на результатах авторитетних міжнародних порівняльних досліджень якості шкільної природничо-математичної освіти TIMSS (Trends in International Mathematics and Science Study) та PISA (Programme for International Student Assessment). Зважаючи на те, що, за результатами TIMSS-2007 Україна знаходилася на 25-му (учні 8-х класів) та 26-му (учні 4-х класів) місцях, автор вважає доцільною більш активну участь нашої країни в міжнародних моніторингових дослідженнях, переорієнтацію школи на надання можливості кожному учневі формувати власні індивідуальні освітні траєкторії, щоб підвищити адаптаційні можливості щодо вирішення різноманітних життєвих проблем та розвитку індивідуальних здібностей. Легко і невимушено, на мою думку, Стоцька Олена Вікторівна на прикладі японського фільму «Чи зможете ви надихнути дитину на навчання? Не судіть надто швидко» показує, наскільки важко звичайній школі зробити щось індивідуальне, творче в умовах жорсткого, навіть тоталітарного, контролю з боку держави. Глибоке враження на мене справив майстерний опис середньої школи-ліцею культурно-освітнього напрямку «Амадеус» в нідерландському місті Утрехті, а також «дружелюбної школи» в районі Овервехт. Здійснення навчання в режимі індивідуально-групових консультацій і самостійної роботи, відсутність класно-урочної системи, класних кабінетів (новаторська будівля), освітня група з 90 учнів, 6-тижнева модульна система «глибокого навчання», тільки позитивне вербальне оцінювання досягнень учнів («Амадеус»); принцип «почути голос кожної дитини», залучення посередників (медіаторів) із кола найбільш авторитетних учнів до вирішення конфліктів у шкільному середовищі (школа в Овервехті) – усе це є, можливо, тим досвідом, який варто було б перейняти для створення «школи майбутнього» в Україні. Цікаво було ознайомитися з враженнями інших членів української делегації від відвідування найбільш сучасної школи «Компас» міста Ассена, сільської початкової школи Пітер фан Таюл, Фрисланд-коледжу, початкової школи-новобудови «Водяні угіддя», школи-новобудови Hof ter Weide (яка, до речі, використовує еквадорську методику) тощо. Надзвичайно важливими є розмірковування доцента кафедри менеджменту освіти ПОІППО Водолазської Тетяни Володимирівни щодо шляхів формування емоційного благополуччя дитини в нідерландській школі. Після прочитання цієї книги Болонський процес уже не здається таким недосяжним та незрозумілим явищем. Автори довели, що впровадження основних засад Болонського процесу в Україні може відбуватися за допомогою простих та зрозумілих кожному вчителеві методів та прийомів роботи з учнями від початкової до старшої школи та, надалі, під час навчання у вищому навчальному закладі. Від учителя або викладача не вимагається використання якихось надзвичайних та надскладних методик. Я вважаю, що цю книгу варто буде прочитати як спеціалістам в освітній галузі, так і батькам учнів. Лебедь Анатолій Іванович, учитель англійської мови вищої категорії, старший учитель Миргородської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 5 | |||||||
 |
Надіслати другові
Обговорити
Друк